Йдеться ще не про глибоке науково-історичне дослідження її детального життєпису і навіть не суспільно-політичний портрет Марії Несвізької, які вже офіційно визнані рівнянами навіть у чудовому білому мармуровому втіленні рівненських архітекторів, дизайнерів і будівничих. Вони піднесли свою землячку-волинянку на чесно і сповна правомірно зайнятий нею трон офіційної фундаторки, господині і княгині Рівного. До того ж освяченої у таких високих суспільно-політичних, особистісних і правничодержавних чеснотах вельмишановною громадою міста - як цього високоповажна княгиня Марія сповна заслуговує.
Безперечно, від часу офіційного коронування Марії Несвізької на велелюдному урочистому зібранні Рівненської громади 24 серпня 2007 року з нагоди відкриття на перехресті вулиць Замкової і Полуботка з центрально Соборною магістраллю обласного центру, - науково-історичний життєпис княгині Марії Несвізької не завершиться. А тільки починається у її біографічній ретроспективі і не менш цікавій перспективі "господині Рівного" від початку XXI століття.
Назад
Все про Рівне 
Видатні особи
Видатні особи
Особистості
Марія Рівненська - Несвицька
Детальніше... Додати коментар
Борис Андрєєв
Кожна будівля в нашому місті має не лише свого власника. Мають споруди і своїх авторів, адже хтось їх проектував, зводив стіни. Пам'ятками архітектури судилось стати не всім із них. В повсякденному житті нас оточують будівлі, без яких ми вже не уявляємо собі Рівного. Це і обласна наукова бібліотека, і стадіон "Авангард", або, скажімо, будинок по вулиці Соборній, 262, де знаходиться гастроном "Рівне". Поруч з центральним універмагом, по тій же Соборній, розміщений під №15 житловий будинок, на першому поверсі якого діють: аптека "Ліки Зубицьких". магазин "Перлина", Рівненська фотогалерея. Всі ці споруди різні і за призначенням, і за стилем виконання. Не належачи до пам'яток архітектури, вони давно вже стали пам'ятками нашої, тепер уже минулої радянської історії.
Еріх Кох
Еріх Кох. У роки нацистської окупації України це прізвище знав кожен дорослий чи підліток. Офіційно із серпня 1941 року він іменувався райхскомісаром України, неофіційно - її катом. Столицею Кох обрав волинське місто Рівне. Гітлер «вділив» йому територію, де мешкало щонайменше 16,9 млн. жителів, переважно українців (безпосередньо у Рівному на початок війни дві третини населення були євреї, прим. www.rivne.org). Із березня 1942 року цей „маленький Сталін”, як його називали в Берліні, став випускати навіть свої карбованці. Керований ним кривавий режим приніс українцям чимало горя, фізичних, матеріальних та моральних збитків. То ж не дивно, що на боротьбу з окупантами стали кращі сини і дочки України. Навесні сорок четвертого воєнний злочинець вимушений був покинути Волинь, а згодом і Україну. У вирі війни, що докотилася і до рідної Коху Східної Прусії, цей недоброї пам'яті правитель земель від Балтики до Чорного моря на певний час зник. Але ненадовго.